Article illustration
Статті

«Українська деревинна рада»

як інструмент балансу через діалог для лісового сектору економіки, або чому лісівникам та деревообробникам потрібне об’єднання

Деревообробник - портал derevoobrobnyk.com 1034 readersВасиль Масюк Add to bookmark0 Remove from bookmark0

Ринок деревини та виробів стрімко обвалився, оголивши проблеми українського лісового сектору економіки.

Деревообробники звинувачують у своїх бідах лісівників, лісівники – владу, а екологи вважають лісопромисловий комплекс злом і вимагають «припинити вирубувати ліси». Прикро, що ніхто нікого не чує, вважає свою точку зору єдино правильною, а пошук балансу і компромісу вважає справою недоречною.

Водночас без такого балансу і суспільного консенсусу щодо стратегії та політики лісового сектору економіки нашу галузь очікують економічні потрясіння, соціальні та екологічні проблеми, адже ліс, окрім того, що є джерелом ресурсів (передусім деревних), виконує комплекс екологічних функцій, якість яких підтримується завдяки фінансуванню лісових робіт з коштів, отриманих від продажу деревини. Не буде доходів від продажу деревини – не буде коштів на збалансування лісових екосистем, а наслідки цього можуть стати катастрофічними.

«Порятунок потопельників – справа рук самих потопельників»

Деревообробникам і лісівникам не варто сподіватися на те, що хтось буде перейматися їхніми інтересами та потребами суспільства у їхній продукції. Слід єднатись, створювати інституції, покликані знаходити консенсус у наболілих питаннях, дотримуватись домовленостей та спільно шукати шляхи розвитку.

Традиційно деревообробники та лісівники займають різні позиції щодо багатьох питань у торгівлі деревиною. Деревообробники досягли успіхів у тиску на лісівників, обмеживши можливості останніх експортувати лісоматеріали, та впливали на ціни, за якими реалізують необроблену деревину. Політика тиску на лісівників з боку деревообробників з метою зниження ціни втрачає актуальність, так як лісогосподарські підприємства балансують на межі рентабельності, а політика лісогосподарських підприємств постійного підвищення ціни з метою перекриття витрат більше не працює, бо деревообробники просто відмовляються купувати круглі лісоматеріали за завищеними, на їхню думку, цінами. Це криє в собі ризики банкрутства для українських деревообробних та лісогосподарських підприємств і колапсу усього лісового сектору економіки України.

Збереження такої ситуації загрожує скороченням обсягів заготівлі деревини, зменшенням кількості переробників деревини, втратою українськими деревообробниками експортних ринків.

Ситуація вимагає швидких дій зі встановлення нових правил взаємодії між лісівниками та деревообробниками, предметної розмови щодо стратегії утримання ринків та розвитку, знаходження інструментів для розуміння ринкових тенденцій та швидкого реагування на них. Ситуація вимагає усвідомлення лісівниками та деревообробниками того, що вони перебувають в одному човні, а отже, вироблена стратегія повинна бути побудована на балансі інтересів однієї та другої сторін.

 

Чому досі не вдалося організувати ефективного діалогу

між лісівниками та деревообробниками?

Передусім причиною є відсутність інституцій, метою яких є такий баланс інтересів. Спроби лобіювання законодавчих чи урядових рішень виявилися невдалими, бо пропоновані рішення губили в урядових чи парламентських кабінетах. Єдиною інституцією, яка намагається відшукати такий баланс інтересів, на сьогодні є Громадська рада при Держлісагентстві, але її можливості дуже обмежені і баланс інтересів лісового сектору економіки не є основним завданням Громадської ради. Її завданням є насамперед розгляд проектів рішень і громадська експертиза того чи іншого проекту документа, що впливає на роботу Держлісагентства як органу державного управління.

Другою причиною є те, що наявні на ринку інститути громадянського суспільства діють з метою лобіювання тих чи інших інтересів, а не концентруються на діалозі та пошуку балансу інтересів.

 

Pозглянемо основних гравців на ринку деревини

та спробуємо зрозуміти їхні інтереси

  • Лісогосподарські підприємства (постійні лісокористувачі) зацікавлені в максимізації прибутку від продажу круглих лісоматеріалів, стабільності та прогнозованості попиту в аспекті порід та сортиментів. Лісогосподарські підприємства також зацікавлені в подоланні ринку нелегальної деревини. Більшість таких підприємств належить до структури управління Держлісагентства, а також інших органів влади. Лісогосподарські підприємства зазнають великого навантаження під час вирішення соціальних та економічних проблем у своїх регіонах та лісівничих проблем у регіонах України, які цього потребують. Обмеження в експорті круглих лісоматеріалів зумовили те, що велика частина лісогосподарських підприємств активно інвестують кошти у лісопиляння, таким чином теж конкуруючи з деревообробниками за сировину.
  • Малі лісопереробні підприємства (до 10­ти працівників) – підприємці, що мають один (іноді два) стрічкові лісопиляльні верстати. Як правило, вони розташовані в лісових регіонах, де складно знайти іншу, окрім лісу чи біля лісу, роботу. Закуповують невеликі обсяги лісоматеріалів, як правило, тільки в одного лісогосподарського підприємства, близько до якого розташовані. Не готові до придбання сировини за складними логістичними схемами. Саме цих підприємців дуже часто звинувачують у переробці крадених лісоматеріалів. Пиломатеріали реалізовують здебільшого на внутрішньому ринку. Дуже мобільні. Легко розпочинають працювати при сприятливій кон’юнктурі і так само швидко зупиняються при несприятливій. Їхня роль дуже важлива для розвитку малого бізнесу в лісових регіонах. Не об’єднані, не відстоюють власних інтересів.
  • Середні лісопереробні підприємства (до 250-­ти працівників) – зацікавлені якнайдешевше та якнайпростіше придбати потрібний їм сортимент потрібної породи. Цим підприємствам не завжди годиться те, що є на ринку, – хтось спеціалізується на дубі першого сорту, а хтось – на сосні третього. Логістика дуже важлива для таких підприємств. Як правило, вони віддають перевагу придбанню сировини в регіоні, де розташовані їхні виробничі потужності, рідше – у сусідньому регіоні. Розуміючи труднощі з придбанням сировини, такі підприємства масово об’єднуються в регіональні господарські асоціації, які на даному етапі лобіюють через органи місцевої влади, управління лісового та мисливського господарства інтереси своїх підприємств. Слабо відстоюють свої інтереси на законодавчому рівні. Їхня соціально­ економічна роль важлива у місцях розташування. Більшу частину продукції такі підприємства експортують, частину продають на локальному ринку. Зацікавлені в розвитку місцевого ринку збуту пиломатеріалів, у стабільності та прогнозованості придбання лісоматеріалів.
  • Великі лісопереробні підприємства (більше 250 працівників) у великих обсягах закуповують потрібні їм сортименти та породи і не завжди враховують у своїй діяльності інтереси малих та середніх переробників (для них свої інтереси більш важливі), вважають, що лісогосподарські підприємства зобов’язані поставляти їм сировину на найкращих умовах. Об’єднані у потужну асоціацію, яка володіє інструментами лобіювання їхніх інтересів на законодавчому та виконавчому рівні. Дуже часто є бюджетоутворювальними для регіонів, у яких розташовані. Закуповують деревину по всій Україні. Готові імпортувати сировину. Зацікавлені як в локальному, так і в міжнародному ринку збуту своєї продукції, у стабільності та прогнозованості придбання лісоматеріалів.

Як бачимо, усі зацікавлені у стабільному та прогнозованому ринку деревини. Тепер питання за малим: як розробити та впровадити прийнятні для усіх цих груп правила гри на ринку? Як додати кожній із зацікавлених груп додану вартість у вигляді користі від спільної діяльності, яка даватиме прибуток і в короткотерміновій і в довготерміновій перспективі?

 

Пропоную деревообробникам та лісівникам об’єднатися в «Українську деревинну раду»

Метою такого об’єднання є вироблення консенсусу щодо стратегії розвитку лісового сектору економіки та напрацювання сценаріїв поведінки на цьому ринку задля зростання ваги українського лісового сектору в Україні та світі без втручання в господарську діяльність підприємств. Це має бути незалежна організація, яка об’єднує всіх учасників ринку і єдиною метою якої є вироблення збалансованих рішень, що сприятимуть конкурентоспроможності українських підприємств на національному та світовому ринках. Тут хочу зазначити, що світова конкуренція змінилася. Якщо раніше одне з одним конкурували підприємства в межах однієї країни, то зараз конкурують кластери або сектори економіки однієї країни з кластерами або секторами економіки іншої країни.

 

Як виробити прийнятні для всіх правила торгівлі деревиною?

Щоб виробити правила поведінки на ринку деревини, пропоную створити експертну комісію з розробки законодавчих ініціатив, правил та процедур, які стосуються ринку деревини у вигляді торговельного комітету «Української деревинної ради» зі збалансованим представництвом кожної з зазначених зацікавлених груп. Це, наприклад, 25 осіб, з яких 12 є представниками деревообробників, ще 12 – лісівників та 1 модератор. Від деревообробників – 4 особи представники малих переробників, 4 особи – середніх переробників, 4 особи – великих переробників. Від лісівників системи Держлісагенства 3 представники лісгоспів, 3 – обласних управлінь, 2 – центрального апарату, 4 особи від інших лісокористувачів (наприклад, «Галсільліс», військові лісгоспи тощо). Напрацьоване рішення можна впровадити в життя або у вигляді меморандуму після погодження АМКУ, або у вигляді урядової постанови чи закону.

Правила торгівлі деревиною – це одне із завдань, яке постало перед учасниками ринку і потребує об’єднання зусиль учасників для його вирішення. Учасникам ринку потрібна постійна аналітика та прогнозування тенденцій, сприяння експорту продукції з деревини, формування позитивного іміджу лісового сектору України в очах суспільства, навчання працівників підприємств сучасним практикам господарювання та виробництва.

 

Завдання «Української деревинної ради»

  • Аналіз потреб деревообробників у деревинних ресурсах та формування балансу попиту на деревину та зіставлення його з планами лісозаготівлі.
  • Участь у розробці стандартів на лісо­ та пиломатеріали. Підтримка діяльності Технічного Комітету 218.
  • Моніторинг цін, попиту та пропозиції на деревину та вироби з неї, прогнозування тенденцій.
  • Промоція українських деревообробників та лісівників в Україні та світі. Пошук експортних можливостей та інформування про них деревообробників.
  • Консолідація малих та середніх українських деревообробників для реалізації великих контрактів.
  • Гарантування іноземним клієнтам (асоціаціям) доброчесності українських постачальників – членів Української деревинної ради.
  • Перевірка доброчесності іноземних контрагентів через співпрацю з іноземними об’єднаннями.
  • Забезпечення участі України в міжнародних організаціях зі сприяння торгівлі деревиною (ISO – International Standard Organization).
  • Захист іміджу України як постачальника якісної та легальної деревини (FLEGT – Forest Law Enforcement, governance and trade), EUTR (European Union Timber Regulation), FSC (Forest Stewardship Council), PEFC (Programme for the Endorsement of Forest Certification).
  • Промоція деревини як екологічного матеріалу та того, як використання деревини сповільнює кліматичні зміни.
  • Промоція діяльності лісівників та деревообробників та їхньої корисності суспільству.
  • Промоція галузі як доброго місця праці та можливостей кар’єрного зростання в лісовому секторі економіки. Праця лісівника та деревообробника повинна бути престижною у суспільстві.

 

Вірю, що лісівники і деревообробники готові до діалогу та співпраці

Кожному з учасників ринку потрібна інституція, яка вирішуватиме для нього окреслений спектр завдань. І тут я мушу зазначити третю, можливо, найважливішу причину, чому досі в Україні не створена подібна інституція, – це слабке громадянське суспільство в Україні. Ми тільки вчимося довіряти один одному та діяти скоординовано. Громадянське суспільство ефективне тоді, коли учасники об’єднання та їхні лідери дисципліновано та відповідально і, що важливо, без особистісних мегаамбіцій виконують свій обов’язок.

Приклади деревинних рад у інших країнах

Вірю, що учасники ринку деревини доросли до ефективної взаємодії один з одним, готові дослухатися та розуміти один одного. Свою роль на початковому етапі такого об’єднання бачу як нейтрального координатора зацікавлених компаній, які хочуть створити ініціативну групу та почати процес практичної реалізації Української деревинної ради. Вірю, що ми матимемо волю до пошуку балансу через діалог між лісівниками та деревообробниками та матимемо силу скоординовано відстоювати позицію лісового сектору на рівні уряду, парламенту, політичних партій та громадянського суспільства.

Якщо готові підтримати ініціативу зі створення «Української деревинної ради», зареєструйтесь, будь ласка, за посиланням  https://forms.gle/2Yi59bzsQLXTMUDP6

Або просто надішліть мейл з Вашими ідеями, пропозиціями, запитаннями чи просто підтримкою: derevo@derevo.com.ua.

 

Василь Масюк