Article illustration
Статті

Такий бажаний експорт – чи є шанси?

Деревообробник - портал derevoobrobnyk.com 1376 readers Add to bookmark0 Remove from bookmark0

За нинішньої ситуації в країні про експорт продукції мріють усі українські підприємства, адже це – шанс вижити у непростих економічних умовах.

Деревообробники – не виняток. Щоб їм допомогти, під час виставки «Деревообробка 2016» газета «Деревообробник» та журнал «Меблеві технології» організували конференцію «Шляхи активізації експорту деревообробниками та меблевиками України».

На цьому заході доповідачі ділилися власним експортним досвідом, а також розповідали, як можуть допомогти потенційним експортерам.

Василь Масюк, видавець газети «Деревообробник» та журналу «Меблеві технології», зазначив: «Деревообробна галузь має всі шанси стати економічним тилом для нашої держави і драйвером економічного зростання. Вже лише те, що цьогорічна виставка відбувається у новому виставковому залі, сприяло, що її масштаби зросли у 2,5 разу і цей захід набув середнього європейського формату. Розширення виставки демонструє і зростання нашої промисловості. Однією з причин, чому деревообробка та меблева промисловість так добре себе почувають, є те, що вони експортноорієнтовані. Ми є однією із найпотужніших сировинних держав, маємо вдале географічне розташування, що дає змогу конкурувати з точки зору логістики, а також кваліфікованих фахівців. Ці три чинники дають нам змогу експортувати. Спілкуючись із багатьма підприємцями, ми дійшли висновку, що було би корисно об’єднувати зусилля українців щодо експорту деревини та виробів з неї. Газета «Деревообробник» та журнал «Меблеві технології» готові стати координатором цього процесу. Якщо ми сформуємо бренд, що Україна – це деревообробна країна, що українська меблева і деревообробна продукція – це якісна продукція, що українська деревообробна і меблева галузь – це надійні постачальники, що в нас є потужна освітня і сировинна база, то це сприятиме тому, що нашим компаніям буде комфортніше продавати продукцію на закордонних ринках».

У своєму виступі він також детально розповів, як саме видання можуть допомагати вітчизняним підприємцям експортувати вироби.

Цікавим був виступ Оксани Мазяр, керівника центру маркетингу компанії «Eskada-M». Підприємство випробовує нові маркетингові підходи і стратегії, причому досить успішно, тому без сумніву цей досвід стане корисним й для інших підприємств.

На допомогу експортеру

Володимир Коруд, віце-президент Львівської торгово-промислової палатиВолодимир Коруд, віце-президент Львівської торгово-промислової палати, під час свого виступу зауважив: «Експорт – це вже не мода, а реальне вікно можливостей для української промисловості. Маємо шанс, який нам потрібно використати». На його думку, український виробник меблів і виробів з дерева має такі переваги: значні запаси деревини, полімерів, скла і металів, близькість до країн-членів ЄС – потенційних споживачів, технологічний і дизайнерський потенціал, зростання кількості й якості консультативних центрів, допоміжних програм і проектів. Проте і труднощів теж достатньо: це – посилення міжнародної конкуренції, складність пошуку партнерів за кордоном, нестача коштів у підприємств-виробників для організації експортних операцій, недостатньо знань і досвіду менеджменту підприємств у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, складні для потенційних експортерів процедури і практики судового і позасудового захисту інтересів у розбіжностях із зарубіжними партнерами, невміння працювати за міжнародними стандартами, зростання вартості експортних операцій і брак державної підтримки експорту.

Окрім того, Володимир Коруд розповів про не відомі раніше виклики, з якими доводилося мати справу в Німеччині та Австрії: «Їхні формальні і неформальні об’єднання і кластери стають реальною перешкодою для виходу на німецькомовний ринок», – зазначив він.

Торгова-промислова палата України як найбільше об’єднання українського бізнесу розробила кілька програм, що мають полегшити життя експортера. Перша з них – це інноваційний портал EXPORT-UA, над яким працює команда експертів-практиків з багаторічним досвідом супроводу підприємств у зовнішньоекономічній діяльності та доступі на нові ринки. Портал призначений як для початківців, так і для досвідчених експортерів і пропонує комплексні програми експортного супроводу, аналітику ринків: індивідуальні комплексні звіти, навчання з питань міжнародної торгівлі. Працює також гаряча лінія з проблем експорту. Львівська ТПП теж не залишається осторонь: вона організовує для експортерів консультації, навчання, пошук партнерів, участь і відвідання виставок за кордоном.

Грант бажаєте?

Наталя Бадера, старший спеціаліст з проектів «Консультації для малого бізнесу»Метою доповіді Наталі Бадери, старшого спеціаліста з проектів «Консультації для малого бізнесу» групи з фінансування та розвитку МСБ, ЄБРР, було розповісти усім присутнім, як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) може допомогти українським компаніям експортувати продукцію та як саме він вже допоміг багатьом з них вийти на зовнішні ринки. Зазвичай мінімальний розмір інвестицій цього банку – від €5 млрд, хоча зараз почали розглядати і менші проекти – від €2 млрд.

Власне вона повідомила, що у Львові теж нещодавно відкрито офіс ЄБРР, який займається наданням цільових грантів для розвитку малого та середнього бізнесу.

Український офіс ЄБРР може допомогти в реалізації консалтингового проекту. Для цього його фахівці залучають українську консалтингову компанію та/чи міжнародного експерта-практика, надають супровід проекту, а після його завершення ЄБРР відшкодовує від 50% до 70% витрат, але не більше €10 тис.

Щодо експорту ЄБРР надає консультації зі стратегії, маркетингу і стандартів. «Зараз вже реалізовуємо два консалтингових проекти для деревообробних компаній, – зазначила Наталя Бадера, – які залучили консультантів із пошуку партнера. Але це може бути не лише пошук партнера, а й дослідження ринку або маркетингова стратегія чи розробка бренда, впровадження необхідних стандартів, щоб відповідати вимогам ваших клієнтів за кордоном».

Грантовою допомогою ЄБРР з 2010 року в Україні вже скористалося 500 компаній, у тому числі 90 із Львівської області. Здебільшого за підтримкою ЄБРР звертаються компанії, які працюють у харчовій промисловості, але останнім часом це почали робити і деревообробні підприємства, в основному із Закарпатської області.

Серед компаній, які вже скористалися грантами ЄБРР, – клініка «Інтерсоно», яка отримала грант на автоматизацію обліку та здійснення організаційного розвитку, компанія «Ярич», що впроваджувала стандарти якості та безпечності харчових продуктів, компанія «Писанка», яка теж впроваджувала стандарти якості.

Як це працює? Компанія звертається до українського офісу ЄБРР. Якщо вона відповідає його критеріям, то їй надається грант, в межах якого залучають консультанта, котрий розробляє технічне завдання для компанії щодо вирішення тієї чи іншої проблеми і зміни, які вона зобов’язується впровадити, щоб досягти поставлених цілей. ЄБРР контролює як роботу консультанта, так і компанії, а по завершенні робіт відшкодовує частину витрат. Через рік по завершенні гранту представники ЄБРР приїжджають на підприємство, щоб оцінити його результати.

Яким критеріям слід відповідати, щоб отримати грант? Передусім у компанії мають працювати до 250 осіб. Вона мусить бути приватною з гарною діловою репутацією, працювати на ринку не менше 2 років, демонструвати позитивну динаміку розвитку, а власниками її мають бути громадяни України.

Вчимося працювати зі стандартами

Сергій Сагаль, директор ПрАТ «Український інститут меблів»Сергій Сагаль, директор ПрАТ «Український інститут меблів», розповів про сертифікацію і стандартизацію в деревообробній та меблевій галузях. «Експорт, особливо у нашій галузі, залежить від доступу до ринку деревини, – зазначив він. – Можливість експорту нині для нас дуже важлива, оскільки спостерігається внутрішня стагнація, зі східними ринками складно, тому основний експортний напрямок для нас – це Захід».

За словами пана Сергія, тезу про те, що стандарти в Україні не обов’язкові, багато хто сприймає так, ніби вони взагалі не потрібні і можна випускати яку завгодно продукцію. Проте насправді це означає, що виробник вільний у виборі того стандарту, якому відповідатиме його продукція і за яким її оцінюватимуть як на ринку, так і різні наглядові органи. Всі вимоги і сертифікації, і стандартизації в Європі спрямовані насамперед на безпечність продукції, тому те, що продукція сертифікована і стандартизована, гарантує її безпечність для споживача.

Продукція, яка є в обігу, мусить мати підтвердження відповідності або сертифікації, особливо та, яка підпадає під дію технічних регламентів. Технічного регламенту на меблі нині в Україні немає, тому меблі не підлягають обов’язковій сертифікації. Проте, зазначає Сергій Сагаль, для успішного експорту потрібно мати нормативний документ, який підтверджує її безпечність. Найсуворіші вимоги на європейському ринку до дитячих меблів, фактично вони на території ЄС підлягають обов’язковій сертифікації.

Нині в Україні є Закон про безпеку нехарчових продуктів, який визначає, коли продукцію можна вважати безпечною на ринку України. У законі сказано, що доказом безпеки продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані із відповідними європейськими нормативами.

Відповідальний за безпеку продукції передусім виробник. І в цьому – головна відмінність між українським і європейським ринками. «Якщо ми вже звикли до того, що у магазині зі всіма претензіями щодо якості та безпеки виробу нас скеровують до виробника, то у Європейському Союзі є закон, за яким торговельна мережа, яка вивела на ринок ту чи іншу продукцію, цілком відповідальна за її безпечність для споживача, – розповідає Сергій Сагаль. – Клієнт, який прийшов придбати товар, не турбується за безпечність продукції, адже цим займаються менеджери самого магазину. В їхніх інтересах, щоб продукція на прилавку була безпечною, оскільки за це відповідає магазин». Таким чином, необов’язкова сертифікації щодо відповідності тому чи іншому стандарту перетворюється на обов’язкову, якщо підприємство має намір експортувати продукцію. На виробника, щоб він забезпечував якість своєї продукції, тисне не держава, а торгівля – по суті сам ринок, який застрахував себе від недоброякісної продукції, оскільки документи видає третя сторона – національний орган сертифікації. «Для того, щоб виходити на західні ринки, нам потрібно продавати технічні параметри і дизайн», – вважає пан Сергій і зазначає, що українські виробники не вміють працювати не лише із закордонними, а й зі своїми стандартами. Тож порадив мати на кожному підприємстві працівника, який би стежив за відповідністю продукції стандартам, і дбати про відповідність продукції не лише європейським стандартам, а й українським.

Українське – означає дешеве?

Анатолій Пилипович, директор ЛТД «Тавіс»Анатолій Пилипович, директор ЛТД «Тавіс», ознайомив присутніх із термомодифікуванням за європейськими стандартами якості. Він зазначив, що підприємство має власну запатентовану технологію термомодифікування деревини і навіть спеціально сконструйоване обладнання, на яке теж є патент. Зразки термомодифікованої деревини ЛТД «Тавіс» відправляло тим підприємствам у ЄС, які бажали її придбати, і всі вони підтвердили високу якість продукції.

Саме підприємство популяризує термодеревину в Україні і налагоджує роботу щодо збільшення її експорту українськими виробниками. Окрім продажу обладнання, яке хоч і дешевше за закордонні аналоги, проте все одно дороге, підприємство надає послуги із термомодифікування деревини: її можна привезти на ЛТД «Тавіс», там вона пройде процес термомодифікації, а відтак її повернуть замовнику. Зважаючи на високу вартість транспортування деревини, для постійних клієнтів, особливо тих, які експортують термодеревину, ЛТД «Тавіс» надає таку послугу: встановлює обладнання для термомодифікації на підприємстві-замовнику й обробляє деревину. «Попит на таку деревину у Європі є, – зауважує Анатолій Пилипович, – проте все-таки більш популярна вона на Сході – в Ізраїлі, ОАЕ».

У ділових стосунках із європейцями, розповідає директор ЛТД «Тавіс», є такий цікавий момент: вони впевнені, що можуть придбати українську термодеревину «за 2 копійки», а якщо стається затримка, то європейці відмовляються її брати. Натомість українські підприємці знайшли вихід: вони відкривають ще одну компанію в ЄС, привозять деревину із українського підприємства на європейське і вже звідти починають її продавати.

Правдами і неправдами українські деревообробники намагаються здобути місце під західноєвропейським сонцем. Сподіваємося, що це їм вдасться.

Оксана ОПРИСК

Цей матеріал є інтелектуальною власністю газети "Деревообробник". Його використання (повне або часткове) з метою розміщення у інших інформаційних ресурсах можливе тільки з письмового дозволу редакції та за умови розміщення посилання на газету "Деревообробник" (у випадку інтернет-ресурсів - гіперпосилання на сайт газети)